Насіння Редьки олійної 1 кг

Олійна редька як сидерат незамінна на важких глинистих ґрунтах. Цінується за здатність швидко відростати та нагромаджувати велику масу в холодний період. 

Серед інших капустяних сидератів виділяється меншою вимогливістю до ґрунтів і стабільністю врожаїв. 

Коренева система рослини настільки сильна і глибоко проникає в ґрунт, що може підіймати всі необхідні компоненти для її росту, сильно розпушуючи та збагачуючи верхні шари. Добре переносить пізній посів. Використовується в зонах нестійкого землеробства.

Зелене добриво. Після розкладання в ґрунті біомаса редьки олійної стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою, гумусом. Редька значно відстає від бобових сидератів за вмістом азоту і трохи від інших капустяних за якостями добрива. 

Проте в неї є інші переваги: добре адаптується до будь-яких кліматичних умов, швидко росте в холод, стійка до посухи, придушує нематод. Ефективно поглинає поживні елементи не тільки з поверхневого шару ґрунту, запобігаючи їх вимивання вглиб, а й з глибоких шарів, повертаючи поживні елементи у верхні.

Ґрунтоутворюючі та ґрунтозахисні властивості. Добре розпушує, структурує, дренує як оброблювані, так і глибокі шари ґрунту, підвищує їх повітряно- і вологопроникність. Це одна з кращих культур для захисту ґрунтів від водяної й вітрової ерозії восени та навесні, а якщо її не покосити, то і взимку. Утримує сніг, сприяє меншому промерзанню ґрунту, отже, більшому накопиченню вологи.

Фітосанітарні якості. Активно оздоровлює ґрунти. Наявність у всіх частинах редьки ефірних олій служить профілактичним засобом від накопичення шкідників (дротяника) і грибкових захворювань (різоктоніоз, парша картоплі), придушує нематоду (окрім бурякової). 

Покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і хробаків, при розкладанні служить їм їжею. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворюваності рослин і підвищення врожаїв. При посіві в окультурені ґрунти ефективно придушує розвиток бур'янів.

Кормова культура. Якість зеленої маси за поживністю наближається до комбікормів. Особливо цінується за високий вміст протеїну в осінній період. 

Недолік — у відсутності багатьох вітамінів і біологічно активних речовин і наявності токсичних глюкозидів, кількість яких збільшується з віком рослин. Тому її косять на зелений корм і силос при цвітінні та дають тваринам у суміші з іншими кормами не більше 20-30 кг на одну корову в добу. Після подрібнення краще використовувати корм протягом години, оскільки маса самонагрівається і смакові якості падають.

Джерелом яких елементів є: фосфор, сірка.

Вирощування. Як сидерат частіше вирощують після ранніх овочевих і озимих та ранніх ярових зернових, косять перед зимою. Сіють і навесні, кидаючи під озимі, або під інші сидерати. Посівають у рідкі посіви багаторічних трав на останньому році вегетації.

Ґрунти. Вимагає більш зв'язаних живильних і окультивованих ґрунтів, ніж злакові та більшість бобових, але серед капустяних сидератів менш вимоглива. Росте на живильних суглинистих і супіщаних ґрунтах, осушених і окультивованих торф'яниках (слабо кислих, але не кислих). На чорноземно-підзолистих обов'язково потребує добрив. Добрий сидерат для відносно складних слабокислих ґрунтів.

Вологість. Любить вологу навіть більше, ніж біла гірчиця.

Температура. Стійка до холоду, але меншою мірою, ніж біла гірчиця.

Освітленість. Вимогливіша, ніж озимий ріпак, насіння світлолюбне.

Підготовка ґрунту. Розпушення ґрунту плоскорізом Фокіна або культиватором — достатній і оптимальний спосіб обробки, що підвищує родючість ґрунту і зберігає сили землероба. Для отримання кращого врожаю слід використовувати органічні добрива ("Гумісол-супер") і препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів (ЕМ-препарати: "Емочки", "Емочки-Бокаши").

Посів. Сіють з квітня до середини вересня, але при посіві після 10 серпня (на Півдні 20-го) сидерат виконує функції захисту ґрунту, але удобрює погано, зеленої маси нагромаджується мало. Найбільші врожаї отримують при посіві у квітні. На зелені добрива і корми сіють з шириною міжрядь 15 см, 200 г на гектар. 

При посіві вручну розсипом або після 10-го (20-го) серпня - 350-400 г. Глибина 3-4 см. Після посіву в ґрунт прокатують. На насіння і для збору меду сіють з шириною міжрядь 30-45 см. Можна сіяти в суміші з викою яровою як  опори для неї (на 1 г насіння ріпи 6 г насіння вики).

Косіння. Під озимі сіють не пізніше, ніж за 3 тижні до посіву, при вирощуванні після жнив (післяукісному) — за 2 тижні до заморозку ґрунту (завжди не пізніше фази початку формування насіння). Після сильних заморозків ріпа відмирає, її можна зразу скосити. Косять плоскорізом Фокіна або культиватором, попередньо поливши розчином ЕМ-препаратів. Обробка ЕМ-препаратами поспішає процеси ферментації та створює сприятливі мікробіологічні умови, які призводять до збагачення ґрунту живильними речовинами й мікроелементами.

• Увага! Процеси розкладання залишків рослин, гуміфікації протікають тільки при наявності вологи в ґрунті.

Капустяні сидерати не використовують як попередники капустяних овочевих культур: капусти, редису, дайкону та ін.!

Виробник: Україна.